Захворювання прямої кишки - дуже часта патологія. Від сукупної кількості патологій - це приблизно 7-10%. Загальна кількість хворих останнім часом зростає й основна причина цього - малорухливий спосіб життя. Хворі часто ігнорують симптоми роками. Одна з таких ознак - анокуприковий (аноректальний) больовий синдром.
Основні клінічні ознаки захворювання
Цей синдром є збірним поняттям і включає ряд патологічних станів. Дискомфорт може з’являтись нижче попереку і турбувати людину роками. Може виникати періодично або відчуватись постійно. Біль з’являється в області куприка, в задньому проході й в прямій кишці. Переважно виникає у стані спокою, часто вночі. Також біль може зникати або навпаки посилюватись під час ходьби, при тривалому сидінні або в процесі дефекації. Біль може бути різного характеру:
- тупий;
- колючий;
- віддає в нижню частину живота, сідниці або стегна.
Часто хворий може навіть точно не визначити локалізацію болю. Але цей симптом вимагає ретельного обстеження, щоб виявити його причину та розпочати комплексне лікування.
Причини больового синдрому
Біль в області куприка найчастіше спричинений травмою, наприклад падінням на тверду поверхню. Іноді захворювання викликає мікротравма, яка була отримана за багато років до появи болю. Окрім травмування, аноректальний біль провокують:
- збій в роботі нервово-м’язового апарату тазового дна;
- опущення промежини;
- діарея та запори;
- патологічні зміни в кістковій тканині;
- патології хребта;
- оперативні втручання в задньому проході, які привели до рубцевих деформацій ануса;
- складні пологи;
- проблеми у сечостатевій системі;
- хвороби прямої кишки (геморой, анальна тріщина).
Незалежно від причини, больовий синдром свідчить про неполадки в організмі й потребує негайного лікування.
Діагностика
Діагностується анокуприковий больовий синдром після того, як виключаються захворювання органів малого таза у жінок та передміхурової залози у чоловіків. При необхідності потрібно консультації уролога, гінеколога, травматолога та невропатолога. Необхідно виключити усі можливі органічні ураження.
Для діагностики проктолог застосовує наступні методи:
- пальпація куприка;
- обстеження прямої кишки - аноскопія;
- рентгенографія куприка;
- магнітно-резонансна томографія;
- комп’ютерна томографія;
Потрібно також виключити цілий ряд проктологічних захворювань: анальну тріщину, геморой, парапроктит, попереково-крижовий радикуліт.
Лікування анокуприкового синдрому
Перш ніж розпочати лікування, лікар повинен визначити причину захворювання. Відразу коригуються усі виявлення порушення в організмі, починається лікування інших патологій. Зазвичай використовується комбіноване лікування. Ефективність залежить від індивідуальних особливостей організму хворого. Переважно застосовують фізіотерапію:
- ультразвук;
- лазерне випромінювання;
- УВЧ-терапія.
Іноді застосовується масаж та рефлексотерапія. Також лікар може прописати прийом анальгетичних, протизапальних та седативних засобів. У дуже рідкісних випадках застосовується оперативне втручання.
Коментарі наших читачів ()
Написати коментар